Псалом 87 (88) (переклад Івана Огієнка)1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина.
2 Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
4 душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
6 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
7 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
8 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
9 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
10 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
12 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
13 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
15 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
16 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
17 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
18 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
19 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
|