Псалом 140 (141) (переклад Івана Огієнка)1 Псалом Давидів. Господи, кли́чу до Тебе, — поспіши́ся до мене, почуй же мій голос, як кли́чу до Тебе!
2 Нехай ста́не молитва моя як кади́ло перед лицем Твоїм, підно́шення рук моїх — як жертва вечі́рня!
3 Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!
4 Не дай нахиля́тися серцю моєму до речі лихо́ї, — щоб учи́нки робити безбо́жністю, із людьми, шо чинять пере́ступ, і щоб не ласува́вся я їхніми присма́ками!
5 Як праведний вра́зить мене, — то це милість, а доко́рить мені, — це оли́ва на го́лову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Їхні су́дді по скелі розки́дані, та слова́ мої вчують, бо приємні вони.
7 Як дро́ва руба́ють й розко́люють їх на землі, так розки́дані наші кістки́ над отво́ром шео́лу.
8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе наді́юсь — не зруйно́вуй мого життя!
9 Бережи Ти від па́стки мене, що на мене поставили, та від тене́т переступників!
10 Хай безбожні попа́дають ра́зом до сі́тки своєї, а я промину́!
|