Псалом 106 (107) (переклад Івана Огієнка)1 „Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
2 хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
3 із країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
4 Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
5 голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
6 І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
7 І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
8 Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
9 бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
10 Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
11 бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
12 Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
13 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
14 І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
15 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
16 бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18 Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
19 і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
20 Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
22 і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
23 Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
24 вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
25 Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
26 до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
29 Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
30 і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
31 Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
32 Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
33 Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
34 плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
35 Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
36 і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
37 і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
38 І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
39 Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
40 Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
41 а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
43 Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
|