Псалом 57 (58) (переклад Івана Огієнка)1 Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів.
2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?
3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.
4 Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —
5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,
6 що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!
7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —
8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,
9 бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!
10 Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!
11 А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!
12 І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“
|