Псалом 117 (118) (переклад Івана Огієнка)1 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Нехай скаже Ізраїль, бо навіки Його милосердя!
3 Нехай скаже дім Ааро́нів, бо навіки Його милосердя!
4 Нехай скажуть ті, хто бої́ться Господа, бо навіки Його милосердя!
5 У тісно́ті я кли́кав до Господа, — і просто́ром озвався до мене Госпо́дь!
6 Зо мною Господь — не боюся ніко́го, що зро́бить люди́на мені?
7 Господь серед тих, що мені помагають, — і побачу загибіль своїх ненави́сників.
8 Краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на люди́ну,
9 краще вдаватись до Господа, ніж наді́ятися на вельмо́жних!
10 Всі наро́ди мене оточи́ли, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!
11 Оточи́ли мене й обступили мене, — я ж Господнім Ім'я́м їх понищив!
12 Оточили мене немов бджо́ли, та погасли вони, як терно́вий огонь, — я бо Господнім Ім'я́м їх понищив!
13 Дошкульно попхну́в ти мене на паді́ння, — та Господь спас мене́!
14 Господь моя сила та пісня, і став Він спасі́нням мені!
15 Голос співу й спасі́ння в наметах між пра́ведників: „Госпо́дня прави́ця виконує чу́да!
16 Правиця Господня підно́ситься, прави́ця Господня вико́нує чу́да!“
17 Не помру́, але жи́тиму, і буду звіщати про чи́ни Господні!
18 Покара́ти мене — покарав був Госпо́дь, та смерти мені не завдав.
19 Відчиніте мені брами правди, — я ними ввійду́, буду сла́вити Господа!
20 „Це брама Господня, — праведники в неї вхо́дять“.
21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасі́нням мені!
22 Камінь, що його будівни́чі відки́нули, той нарі́жним став каменем, —
23 від Господа ста́лося це, і дивне воно в очах наших!
24 Це день, що його́ створи́в Господь, — радіймо та тішмося в нім!
25 Про́симо, Господи, — спаси! Про́симо, Господи, — пощасти́!
26 Благословен, хто гряде́ у Господнє Ім'я́! Благословляємо вас із Господнього дому!
27 Господь — Бог, і зася́яв Він нам. Прив'яжі́те святковую жертву шнура́ми аж до нарі́жників же́ртівника!
28 Ти мій Бог, і я бу́ду Тебе прославля́ти, мій Боже, я буду Тебе велича́ти!
29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
|