Головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн переклад І. Огієнка
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езд Неєм Ест Йов Пс Притч Еккл Пісн
Іс Єр Плач Єз Дан Ос Йоіл Ам Овд Йона Мих Наум Ав Соф Ог Зах Мал
Мт Мк Лк Ів Дії Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Ів 2Ів 3Ів Юд Об


Пiсня над пiснями Розділ 5 (переклад Івана Огієнка)

1 „Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“
2 „Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“
3 „Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“
4 Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!
5 Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.
6 Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.
7 Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“
8 „Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“
9 „Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“
10 „Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.
11 Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.
12 Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!
13 Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!
14 Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!
15 Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!
16 Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“