¹ Соломонова Пісня над піснями.

³ На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

⁴ Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!

⁵ Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!

⁶ Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“

⁷ „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“

⁸ „Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.

¹⁰ Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!

¹¹ Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“

¹² „Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.

¹³ Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!

¹⁴ Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!

¹⁵ „Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“

¹⁶ „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!

¹⁷ Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“