|
Переклад Івана Огієнка, Перше послання святого апостола Павла до Коринтян з музикою - розділ 10 «Віра від слухання» 1 Не хо́чу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були́, — і всі перейшли через море,
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
3 і всі їли ту саму пожи́ву духовну,
4 і пили́ всі той самий духовний напі́й, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!
5 Але їх багатьох не вподо́бав був Бог, бо „понищив Він їх у пустині“.
6 А це були при́клади нам, щоб ми пожадливі на зле не були́, як були пожадливі й вони.
7 Не будьте також ідоля́нами, як деякі з них, як написано: „Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати“.
8 Не станьмо чинити блу́ду, як деякі з них блудоді́яли, — і полягло їх одно́го дня двадцять три тисячі.
9 Ані не випробо́вуймо Христа, як деякі з них випробо́вували, — та й від змі́їв загинули.
10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, — і загинули від погуби́теля.
11 Усе це трапилось з ними, як при́клади, а написане нам на науку, бо за нашого ча́су кінець віку прийшов.
12 Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
13 Досягла́ вас спроба не інша, тільки лю́дська; але вірний Бог, Який не попу́стить, щоб ви випробо́вувалися більше, ніж можете, але при спробі й поле́гшення дасть, щоб зне́сти могли ви її.
14 Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
15 Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.
16 Чаша благослове́ння, яку благословляємо, — чи не спільно́та то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільно́та він тіла Христового?
17 Тому́ що один хліб, тіло одне — нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники́ вівтаря́?
19 Тож що́ я кажу́? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 Ні, але те, що в жертву приносять, „де́монам, а не Богові в жертву приносять“. Я ж не хо́чу, щоб ви спільника́ми для де́монів стали.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші де́монської; не можете бути спільника́ми Господнього сто́лу й столу де́монського.
22 Чи ми дратува́тимем Господа? Хіба ми поту́жніші за Нього?
23 Усе мені можна, — та не все на пожи́ток. Усе мені можна, — та буду́є не все!
24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього!
25 їжте все, що на я́тках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись, —
26 Бо „Господня земля, і все, що на ній“!
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти́, — їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 Коли ж скаже вам хтось: „Це і́дольська жертва“, — не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 Говорю́ ж не про власне сумління, але іншого, — чого б моя воля судилась сумлінням чужим?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що́ дякую я?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте́, або коли інше що робите, — усе на Божу славу робіть!
32 Не робіть спокуси юдеям та ге́лленам, та Церкві Божій,
33 як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
|