Головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн переклад І. Огієнка
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1Сам 2Сам 1Цар 2Цар 1Хр 2Хр Езд Неєм Ест Йов Пс Припов Еккл Пісн
Іс Єр ПлЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Овд Йона Мих Наум Ав Соф Ог Зах Мал

Мт Мк Лк Ів Дії Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Фл Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФлмЄвр Як 1Пт 2Пт 1Ів 2Ів 3Ів Юд Об


Книга приповістей Соломонових Розділ 29 (переклад Івана Огієнка)

1 Чоловік остере́жуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить.
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це.
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає.
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує.
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою.
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док.
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі.
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний.
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає.
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний.
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин.
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом.
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє.
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний.
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни.
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному.