Книга приповістей Соломонових Розділ 11 (переклад Івана Огієнка)1 Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
|